fredy_believer

От такий плеєр прийшов в ремонт.
 



Плеєр приніс клієнт в гарантійний ремонт. Дефект. думаю. видно. Зверху -- це вздутий акумулятор плеєра.

Сьогодні гарний день видався. Субота, вихідний, так шо можна було їхати додому. Чим я зранку і зайнявся. Їхати мені, як хто не знає, з міста роботи додому десь з половиною години. Але, це, як сьогодні виявилось, можна сказать, оптимальний варіант. Бо сьогодні я добирався "дещо довше". 

Квиточок я взяв, як і всі законослухняні громадяни :) . Сів на своє законне щасливе 13-те місце, яке мені випало. В 9-й ранку нормально виїхав з Тернополя, і нормально, по-людськи (правда, в не-по-людськи непомитому та страшному автобусі, дарма, що рейс міжобласний, але то вже таке, аби цілим доїхати) їхав, аж поки в один не момент всі не почули той самий "коханий" всіма автомобілістами звук "пвуххх...бух-бух-бух-бух...". Це шина лопнула в дорозі. Водій вийшов з салона, через кілька хвилин зайшов і поїхав далі. Але звук залишився, з чого я зробив логічний висновок, що колесо не поміняли.

Та й дійсно: а для чого його міняти? Нас завезли до найближчого села і там попросили вийти. На моє питання (наївний, однако) "А гроші хто нам віддасть?" водій мені сказав (шутнік, аднако) "Ви не мені платили, а в касу". Тобто, "ви свабодни". На наступне питання:  "Ну а що нам робити?" водій сказав  "та ви не переживайте, тут  шось ходить" и пошкандибав своїм бусом з пробитою шиною далі. 

Село, у якому нас висадили, було мальовниче та глухе. Не знаю, в принципі, наскільки воно мальовниче, там хіба небо було мальовниче (воно ще просто в нас неприватизоване поки що і на нього можна безкоштовно дивитися), але глухе точно. Бо мій оператор life:) в ньому не тягне зовсім. В принципі, як і всюди за містом. І від того смайлик з логотипа, здається, не посміхається, а сміється з мене. Бо телефон є, а подзвонити нікуди не можна.

Подзвонити змогли мої попутчики, у яких був інший оператор мобільного звязку (чи, як його ще називають, коміркового). Вони викликали машину, і туди сіли. Але сіли не всі. Я туди не помістився, і зсіг виїхати з того мальовидла... вибачте, мальовничого села лише через годинки півтори. Причому поїхав я не напряму додому, а з одною додатковою пересадку. Тому, в сумі, замість одної пересадки я, пасажир 13-го місця, приїхав додому з троьма, тобто на чотирьох автобусах, витративши притому замість 4-х з половиною годин всі вісім. 


Підсумок: їдучи кудись громадським транспортом по Україні, не забудьте взяти з собою найнеобхідніше:

1. Кишенькові гроші. Це обовязково. Навіть якщо Ви вже маєте на руках квиток і сіли в автобус без запізнення на своє місце, це ще не гарантує, що Ви дойдете додому саме тим автобусом, яким мали би теоретично.

2. Не будуть зайвими в дорогу деякі автозапчастини. Їдете автобусом -- візьміть із собою запасну шину. В разі, якщо в дорозі відбудеться "прокол", щоби він не став "приколом", Ви зможете позичити чи навіть продати (а може, подарувати) водію нову шину. Якщо тягнути з собою шину не маєте особливого бажання, візьміть запасне лобове скло. Попередньо варто спитати розміри його у водія, поки на наших вокзалах ще не розвинута інформаційна служба, яка б могла допомогти пасажирам зорієнтуватися у різноманітті автозапчастин і вибрати саме ті, які могли б знадобитись для їх автобуса в дорозі. 
Не хочете брати ні шини, ні скла? ВІзьміть запасне крісло. Не буде сидячих місць -- сядете. Та навіть якщо у вас "сидячий квиток" -- хтозна, чи ваше крісло не зломиться в дорозі?
Якщо Ви справжній фанат подорожей автобусом -- можете взяти двигун автобуса. Він нелегкий, але теж може знадобитися в дорозі. Водію. Тобто Вам, як пасажиру.

3. І наостанок -- може, все ж варто брати квитки в касі? А не годувати водіїів, а потім плакатись "чому у нас автобуси старші, ніж пасажири, які на них їздять?" До слова, я тепер завжди беру квиток в касі. Після того, як водій на середині дороги "забув", що я йому платив готівкою і почав вимагати показати квиток.  В іншому випадку, який мені сьогодні розповіли, до автобуса за кілька хвилин до відправлення зайшов "водій", і зібравши гроші з пасажирів, пішов собі геть. Потім прийшов српавжній водій і "пішов по другому колу".

От така от у нас країна. Я ото думаю, може тому водію автобуса "Тернопіль - Червоноград" з номерним знаком 000-20ТЕ краще пересіти на літак? У нього шини не лопають в дорозі...

В пятницу купил свой любимый "Корреспондент". Пропустить спецвыпуск "50 самых богатых украинцев" было непростительной роскошью. Как-никак, их показывают раз в год. В этом журнале. В этом рейтинге. В других местах их можно увидеть и почаще.
В принципе, ничего особо новоог в этом году нет. Как и раньше, должен отметить, что название не оправдывает суть рейтинга. Ну кто придумал вставить сюда слово "украинцев"? Намного точнее было бы назвать их "гражданами Украины". Номер один -- всем известная звезда украинского бизнеса, и, без сомнения, украинец, Ринат Ахметов :). Дальше -- лучше. Игорь Коломойский, Геннадий Боголюбов (у последнего по фото видны его корни), Костельман, Шифрин... Мкртчан, Васадзе... Один украинцы, сплошь и рядом. 

На самом деле, никакого негативного отношения к евреям (наоборот, это Богом избранный народ), армянам и другим нациям не питаю. Забыл про татаров? Да, точно... Извините, запямятовал. Так вот, не в национальности абсолютно дело, но факт есть факт: самые богатые люди в Украине -- не всегда, далеко не всегда, украинцы. Потому предлагаю "Корреспонденту" с 2010 года переименовать рейтинг. Например, на "Кому в Украине жить хорошо". Или плохо, учитывая нынешний кризис.

Но самое главное не это. Самое главное заключается в том, что, если поразмыслить глобально: кто эти люди? Представьте себе того же Р. Ахметова. Основной капитал сколочен на полезных ископаемых и ресурсах. Но можно ли сказать, что эти самые руды, уголь, энергия ему принадлежат в истинном значении этого слова? Думаю, нет. На самом-то деле, всё это, без сомнения, принадлежит Тому, чей весь мир. И мы с Вами. Да, я о Творце,  давшем нам всё. Это Он дал нам все богатства для нашего (и в т.ч. этих людей) распоряжения.

И другой вопрос: а что дают им эти богатства? Возможность покупать другие ценности, т.е. перераспределять то, что дано Богом. Причём ТОЛЬКО МАТЕРИАЛЬНЫЕ РЕСУРСЫ.А настоящие Веру, Надежду, Любовь купить они не смогут. Скорее, наоборот. Они этим расплачиваются ради наживы....

В Росії провели конкурс "Намалюй Президента".

От що з цього вийшло: далі без коментарів :).

 
 
ЯРОСЛАВ ТУРОВ (14 ЛЕТ): сверхдержавы Россия и Китай


САВИЧЕВА НАСТЯ, 11 лет «Наш президент — наша защита»


АЛЕКСАНДР СКРИПИН, 9 ЛЕТ, СЕЛО ВЕРЕБСКОЕ, БРАСОВСКИЙ РАЙОН, БРЯНСКАЯ ОБЛАСТЬ: Дмитрий Медведев пускает газ в поселке Синезерки

Якось на тому тлі закортіло провести аналогічний конкурс на рідній Неньці. В нас і претендентів на "жертву мальовидла" набагато більше, ніж у сусідній державі. І веселіше було б.

Джерело інфи: pravda.com.ua

Переслали по ICQ, мушу поділитися :). Якщо розберетеся, кто-де-з-ким, ви - геній :)).

 
Шановний пане міністре!

Я мешканець Волинської області, мені 24 роки, я одружений на 40 річній вдові, яка має 20-ти літню дочку. Мій батько одружився на цій дівчині й у такий спосіб став моїм зятем, оскільки він чоловік моєї дочки. Таким чином, моя пасербиця стала моєю мачухою, раз уже вона дружина мого батька. У нас із дружиною народився син. Він став братом дружини мого батька й онуком мого батька. І, відповідно, моїм дядьком, оскільки він брат моєї мачухи. Таким чином, мій син тепер мій дядько. Дружина мого батька теж народила дитину, яка стала одночасно моїм братом, раз уже він син мого батька, і моїм онуком, оскільки він син дочки моєї дружини. Тому що чоловік матері будь-кого є його батьком, виходить , що я батько своєї дружини, раз я брат свого сина. Таким чином, я став власним дідом. Враховуючи вищевикладене, пане міністре, прошу вас вжити необхідних заходів по звільненню мене від призову на військову службу, оскільки за законом не можна призивати на службу одночасно сина, батька й діда)))